88-річна сліпа жінка, її сім'я і чотири покоління. Родина переживає складний з соціально-економічної точки зору історичний період, коли молоде покоління змушене виїжджати з країни в пошуках шматка хліба за кордон. Це призводить до розпаду стосунків між поколіннями, зникнення національної мови та культури.
 

Стара сліпа жінка, яка живе у світі звуків, забезпечена всім необхідним для існування. Про неї з усією любов'ю піклуються син та невістка. Розлука з онукою і правнуками, той факт, що вона не чує їх голоси і не може бути поруч з ними, дуже її засмучує. Водночас душі боляче, що вона не може передати (тим, хто поїхав) багатство мови, численні традиції та звичаї предків.
 

Історія цієї літньої жінки – наочний приклад нашої реальності, що показує почуття і душевні якості людей, розкриті долею сліпої жінки, яка з турботою і любов'ю ставиться до тих, кому вона свого часу дарувала тепло свого серця.

Основна ідея: стрічка розкриває ідею про те, що, незалежно від подій в країні, економічних та інших катаклізмів, люди зберегли найголовніше: здатність співчувати і обов’язок оберігати й піклуватися про майбутні покоління, те, що ми називаємо людьми і любов'ю.